Щоденник. 15 жовтня.
Сусіди вже давно скаржилися на сигналізацію в будинку на розі. Через тиждень терпіння вичерпалося — хтось таки викликав поліцію. Те, що правоохоронці знайшли всередині, приголомшило всіх.
У понеділок усе й почалося. Дім на перехресті знали всі: міцний, із різьбленими наличниками, пофарбований у блідо-блакитний, наче трохи вицвів від часу. Жили там літнє подружжя — мовчазні, відлюдкуваті, але чемно кивали, якщо зустрічалися біля хвіртки.
Перший виття сирени пролунав пізно ввечері. Люди вийшли у двір, переминалися біля під’їздів. Через п’ять хвилин тривога не стихла, і родина Петрових з першого поверху підійшла до будинку. Двері відчинила господиня — Ольга Іванівна, поправляючи хустку на плечах. «Сигналізація барахлить», — пояснила вона з утомленою посмішкою. «Майстер обіцяв прийти».
Наступного дня все повторилося — рівно о дев’ятій. Цього разу сусіди лише переглянулися: «Та майстер, мабуть, геть безрукий». На третій день сирена знову розірвала тишу двору. Люди бурчали, що неможливо заснути. Ольга Іванівна, виходячи на ґанок, твердили одне й те саме, наче заклинання: «Завтра полагодять».
Так минув тиждень. Одне й те саме виття. Одні й ті самі відмовки.
На шостий день хтось набрав «102».
Поліційна, капітан Семьонова, оглянула будинок. Усередині було чисто, аж неприродно. Але дещо її насторожило. Стіна, вздовж якої тягнулися дроти, була заново пофарбована, а в одному місці штукатурка тріснула. Здавалося, що кабель ледь-ледь смикається.
«Кабель відходить», — пробурмотіла Ольга Іванівна.
«А де ваш чоловік?» — раптом запитала Семьонова.
Жінка застигла.
«Поїхав до сестри».
Голос у неї затремтів. Поліцейська провела рукою по стіні — під пальцями щось крихко хруснуло. Шов.
За годину приїхали експерти.
За гіпсокартоном, у вузькій ніші, лежав чоловік. Живий. Самі шкіра та кістки, очі запалі, мов у мерця. Він не говорив. Лише дивився.
Пізніше з’ясувалося: Ольга Іванівна була впевнена, що під час сварки вбила його — чи то серце схопило, чи то занадто сильно вдарила. У паніці замурувала його, навіть не перевіривши пульс.
А сигналізація спрацьовувала від його спроб поворухнутися. Кожен поштовх — і сирена виє.
Він кликав по допомогу. І його почули.